Цього разу наша риболовля була під гаслом "Коропова сесія з дітьми і для дітей".
Моєю ціллю було взяти Терезу (дочку) на коропову риболовню з ночівлею. Щоб було типу все як має бути. Захід сонця, посидіти біля палок в очікуванні покльовки. Спати в палатці і зустріти схід сонця. Поправати/порибачити з човна, ну і звісно ж поборотися, при можливості, з прилбицькими рибами.
Моя Тереза вже кілька років мене просить взяти її на нічну рибалку, але я ніяк не наважувався, з огляду на те, що замала саме для добових сесій. Але 10 років, думаю вже сам раз. Отож, вибрав час між змаганнями, і замовив сектор. Спершу хотів ліву сторону від охорони, щось з 52-55 секторів, але вони вже були зайняті. Зрештою, було вирішено ловити неподалік від 55-56 секторів, на відстані приблизно 150 метрів, але з 24 сектора.
Щоб було не скучно самим, дзвоню до кума Павла і кличу його з сином на рибалку, мол все готово, бракує тільки вас. Будемо тільки ми і діти. Їдемо спеціально з дітьми і для дітей...
На жаль прогноз на п'ятницю був невтішним і навіть дуже дощовим, тому наш виїзд був перенесений на суботу-неділю.
* * * * * * * * *
На сектор ми попали десь біля пів восьмої вечора і перше що зробив, то закинув фідер, щоб не витрачати часу.
Павло з Максимом прибули швидше, тому поки я закинув фідер, він був готовий вже завозити карповики. Лодка накачана і наші оснастки лягли, як я вже згадував вище, за 150 метрів від протилежного берега. Приблизно тут:
Через неможливість користуватися човном вночі я щедро загодував точку ловлі міксом бойлів залитих CSLлом і ліквідом Флорентіна. Все від Трініті Бейтс (тепер модно вказувати виробника) . Залито, означає, що вони практично плавали у ліквіді. Ставка була на те, що запах таки притягне рибу, бо часу у нас було дуже обмаль, а бажання поборотися з рибою було великим.
Щоб Терезу втягнути у процес, ми почали годувати ближню точку (на можливий заброс карповиків і на флет) парашутом. Вона подавала, а я годував
Кілька непевних коливань вершинки фідера дали надію, що ми щось таки впіймаємо. А за той час ми приступили до влаштування табору і приготування вечері.
Ну хіба ж можна їхати на природу і не приготувати щось на вогні? Балони і плитки то для нас, коли ми повністю поринаємо у процес і нас ніщо не повинно відволікати, але дітям потрібно дати трохи романтики, та й приготоване м'ясо на вогні з димком, краще смакує.
Але діти є діти. Хто їх має той знає, що як би ти смачно не приготував, вони ніколи не хочуть їсти. Їм би побігати. Але від процесу вечері нас відірвав так очікуваний "паровоз". Зпрацювала дальня оснастка Павла. Риба дала трохи жару, але зрештою під бурні овації дітей та сусідів рибу поклали на мат.
Ну, слава Богу, риба є і дітям є що показати.
Кілька фото і рибу відпускаємо з почестями. Правда без поцілунку, що зпантеличило Терезу. "Ти забув її поцілувати!"
І практично у той же момент на моїй палці почулося коротке "пі"... "пі"... І все. Трохи попустило. Я почекав і підкрутив трохи. Вже було хотів відійти, але тепер вже серія "пі"... "пі"..."пі"пі"пі", але без паровоза і так, що навіть ніхто окрім мене й не помітив покльовки. Я підсік і почав виважувати. Процес виважування був трохи дивним. Зрештою з відстані біля 300 метрів все відчувається інакше, адже жилка компенсує майже все. Риба поводилася на диво дуже спокійно. Я навіть кілька разів перевіряв чи в мене попущений фрикціон, бо риба не рвалася назад з характерним тріщанням котушки. Було кілька потяжок "на масу" плавних і важких. На цей раз з підсаком був Павло і коли він взяв рибу майже крикнув "А він зачьотний!!!"
Риба була крисивою. Дякуючи сусідам за вагу, ми його зважили. Вага показала 16300.
Після нашого Біг фіша і фотосесії діти таки вклалися спати. А ми залишилися чекати і сподіватися що ще щось таки клюне.
Десь біля пів четвертої ранку чогось пробудилася Тереза, але це було й добре, бо саме у той час на фідер клюнув карпик. Я їй дав в руки фідер і сказав виважувати, а сам взяв підсак. Вона ще до кінця так і не прокинувшись успішно завела його у підсак, сфотографувалася, відпустила і на емоціях знову заснула ,
а поки діти спали, ми з Павлом оновили дальні точки як прикормкою, так і оснастками.
І от десь вже на закінчення нашої сесії ще один гість з дальняка завітав до нас. Цей вже був меншим, але всерівно бажаним.
Спроби поблеснити як у Павла з Максимом так і в мене з Терезою, ані з берега ані з лодки не пмнесли успіху. Але зпок покататися.
Таким чином наша сесія закінчилася. Жара давала себе знати. Ми би витримали, але для дітей це було занадто жарко.
Як висновок: коротенька сесія (навіть не добу), але підготована дала суперовий результат. На природі відпочили, діти задоволені. Рибу і бачили і виважували. Мали і БігФіш і НаноФіш. Емоції, спогади і фото є. Всі залишилися здорові. І що головне на сонці на згоріли і комарі не з'їли . Жінки від нас відпочили
Діти хочуть ще, готуємося
